У Дубаї жінкам частіше дарують золото і діаманти, ніж квіти. Наприклад, це золоте плаття - відмінний подарунок для коханої. За деякими даними, у кожного жителя Дубая вдома зберігається в середньому 14 кг золотих прикрас

Поїхати в Дубай нас спокусила телепрограма про подорожі «Орел і решка». У ній якось показали готель, на обробку якого було витрачено 100 тонн золота! І там же в Дубаї під відкритим небом працює найстаріший і найбільший в регіоні ринок ювелірних виробів - 10 тонн золотих каблучок, браслетів та іншого щодня пропонують 300 магазинів. Ого! Де вони взяли стільки золота? Пошукали інформацію в Інтернеті і золотих копалень у них не знайшли, а що ще дивніше - у них і нафти виявилося порівняно небагато: нафта дає емірату Дубай всього 4-5% ВВП. Де ж вони добувають золото? Одного разу в одному з готелів китайського Мока ми бачили вмуровані в підлогу холу 88 кілограмових злитків. Але Китай по видобутку золота займає 1 місце в світі, і яка різниця, Китаю зберігати своє золото в підвалі банку або на підлозі в готелі? ...

Дубай є одним з семи еміратів ОАЕ. За нашими російськими мірками, Дубай зовсім невеликий суб'єкт цієї федерації - 4114 км2, (приблизно 0,6% Іркутської області), населення - 2,1 млн осіб (теж майже як у нас), знаходиться в пустелі, де немає запасів прісної води, немає лісу, з травня по вересень буває нестерпно жарко - за 50 (багато хто погодиться, що це гірше, ніж мороз) ...

Ми прилетіли в Дубай на двопалубному Аеробусі 380 державної авіакомпанії «Емірейтс». Літак-красень на 800 пасажирів, все зручно, під час польоту є можливість підключитися до Інтернету, працює стільниковий телефон ... Половина пасажирів (може, більше) - росіяни. Нещодавно Емірати скасували візу, і наші до них літають погрітися: зими немає, а в березні вже можна купатися.

Прикордонники на паспортному контролі і митниці були для нас незвично розсіяними: офіцер кимось розмовляв, на нас навіть не глянув, не поставив жодного питання, лістнул паспорт, знайшов, куди шльопнути друк, - все!

Наш рейс прилетів вночі, тому перший готель ми забронювали поруч з аеропортом. На стоянці таксі на наші запитання службовець відповів по-російськи, потім в готелі з нами російською спілкувався адміністратор - хлопець з Литви; в іншому готелі нас зустрічав російськомовний узбек. Схоже, що наші - тут не тільки гості.

Вранці пішли оглядатися і побачили просторий, гарний, сучасний місто, виключно чистий, зелений,, з широкими ідеальними дорогами, парками, висотками, з величезними магазинами, переповненими недорогими китайськими товарами - в загальному, приємний в усіх відношеннях. Схоже, це район для шопоголіків: близько до аеропорту, недорогі готелі, нескінченний вибір недорогих товарів, поруч термінали сучасного повністю автоматизованого (без машиніста) метро та автобусні зупинки «в будь-яку сторону нашої душі».

Перше, що ми відвідали в Дубаї, що відкрився пару місяців назад музей у вигляді величезної фоторамки висотою 150 м (так і називається «Фоторамка Дубая»); потім був сімейний парк, де на зелених галявинах виставлені реалістично виконані, дуже схожі на живих динозаври в натуральну величину, які страшно гарчали і ворушилися, і багато іншого. Все, що ми бачили в Дубаї, зроблено на високому рівні, дуже видовищно, так що всюди багато туристів, хоча ціни на багато задоволення починаються від $ 30-40 дол., А на вежу Халіфа (828 м) і в аквапарки - більше $ 100 з людини.

Втричі місце нашої дислокації був готель «La Verda» в новому районі Марина Дубай. Мені це місце здалося найкращим в місті. Наш готель на березі рукотворного протоки, з нього вихід на набережну, де не ходять машини, а гуляє народ в шортах, майках, костюмах і сукнях. Зрідка зустрічаються важливі-статечні чоловіки в сліпуче білих вільних халатах (чоловічий арабський костюм) і жінки в чорному вбранні (жіноче арабське плаття - Абая). Але основна маса народу різнобарвна по одязі, кольором волосся і шкіри - в загальному, з усього світу.

Набережна завдовжки кілька кілометрів сповнена спокус у вигляді магазинчиків, кафе, ресторанчиків. Є традиційний для Дубая величезний магазин «Марина Молл» з товарами з усього світу. Ціни тут приблизно як в Москві, тільки спиртне в ресторанах в 5 разів дорожче, а в магазинах його взагалі не продають - сухий закон.

Але де ж золото? Золотий ринок розташований в старому районі Дубая, куди ми доїхали на комфортабельному міському автобусі. Дуже зручні для проїзду універсальні для всього громадського транспорту картки. У старому місті більшість будинків двох-чотириповерхові, вулиці вужче, ніж в новому місті, але також колом чистота і порядок.

Золоті магазини ринку займають декілька спеціальних вулиць. Назвати магазини ювелірними - язик не повертається, тому що золота в них так багато і продають його на вагу з урахуванням світової ціни. Вироби різні за вагою - від часток грама до десятків кілограмів. У вітринах для залучення народу часто виставляють щось видовищне з золота - золоті сукні, пояси, величезні кольє. Різноманітність золотих виробів колосальне - від найдрібніших лусочок, до самого великого кільця в світі. Якість теж різний: є прості недорогі прикраси масового виробництва, а є ексклюзивні.

На пам'ять про Дубаї я теж купив золотий сувенір - маленький грамовий слиточек. Запитав ціну, сказали в дірхамах, попросив перевести в долари, перевели - $ 54 за грам. Ціна на біржі - 43, але не став торгуватися, продавцям теж треба жити. Прочитавши дрібний шрифт на упаковці, з'ясував, що мій дубайський слиточек прибув зі Швейцарії.

Ось де його видобуває Дубай!

Переглядів статті: 3019, коментарів: 9