1. оглядачки
2. Не тільки про виживання на безлюдному острові
3. Коли тільки переклад рятує
4. Відшукати втрачене і знайти нове
5. Кому варто прочитати
6. Кому не варто читати
7. Схожі книги

Остання потрійна рецензія теми # ЗолотаПоліцяКласікі в рамках рубрики # ЧітаємоРазом - відгук про « Робінзон Крузо »Даніеля Дефо.

Детальніше про флешмоб і правила участі читайте в instagram . Він триватиме ще п'ять днів, а п'ятнадцятого травня ми дізнаємося імена переможців, які отримають будь-яку книгу з розділу Класична проза>

Читати: # кніголав презентує проект серії класики «Золота Полиця»

Читати: Перша книга серії «Золота Полиця». # ЧітаємоРазом «Венера в хутрі» Леопольд фон Захер-Мазох

Читати: Друга книга серії «Золота Полиця». # ЧітаємоРазом: «Джейн Ейр» Шарлотта Бронте

оглядачки

Оля @helga_reads Говорячи: Не можу сказати, що я досить розбираюся в класичних творах і усвідомлюю, що маю багато прогалин, які просто обов'язково повинна заповнити. Першим знайомством з класикою зобов'язана Марком Твеном і його Тому Сойеру в парі з Геком Фінном. У підлітковому віці я читала пригодницькі романи Верна і Ріда, а також ознайомилася з популярними романами жінок-класиків Бронте, Остен, Маккалоу і Мітчелл.

Оксана @wanderlust_reading : З дитинства обожнюю товсті видання класики, які шукала в сімейній бібліотеці, а пізніше - в міський? Діккенс, Остен, Бронте, Твен - я виросла з ними і їх творчістю. Класика мене заспокоює і дарує мрійливо настрій, тому в хвилини переживань завжди звертаюся до неї.

Поліна @belle_library : Все своє дитинство я була оточена книгами. І якщо батьки купували мені літературу згідно з моїм віком, то у дідусів були справжні великі бібліотеки з класичними творами. Тому, починаючи з 10 років, моїми улюбленими книгами були ті, назви яких мене не лякали - «Робінзон Крузо» Дефо, «Острів скарбів» Стівенсона, дитячі детективи Енід Блайтон. Згодом я почала звертати увагу на більш серйозні твори, і так розвивався мій читацький шлях. Тепер кожен новий рік я починаю з книги Олександра Дюма. Класика для мене - це майже завжди запорука того, що я отримаю все те, що люблю в літературі. А люблю я логічний сюжет, яскравих персонажів і неймовірно красивий стиль викладу (навіть у перекладі). Мені дуже приємно, що багато хто з моїх улюблених класичних героїв нарешті почнуть говорити українською. Дуже сподіваюся не розчаруватися.

Не тільки про виживання на безлюдному острові

Оля: як часто буває, коли багато чуєш про відомому сюжеті, а насправді все виявляється зовсім не так. Отже, ось в 27 рочків я, нарешті, ознайомилася з дійсно класичним твором Даніеля Дефо . Перший факт, що мене здивував - книжка не починається з корабельної аварії, хоча я саме так представляла початок твору. Насправді юний Робінзон встиг побувати в багатьох пригоди до цього злощасного острова. Ще одним подивом була любов Дефо до свого персонажу, хоча той нещасний Крузо і багато терпів, але автор кожен раз дбайливо стелить йому соломки. Не буду описувати конкретні приклади, щоб вам було цікавіше читати?

Найбільший шок у мене викликав Пятница! Люди добрі, скажіть, ви теж вважали його темношкірим африканцем? Виявилося, що він зовсім іншої раси! У мене стався справжній розрив шаблонів.

Що я можу сказати про свої враження? Якщо бути відвертою, то Крузо часом мене просто виводив з себе нескінченним повторенням одного і того ж. Як на мене, було багато роздумів про Бога. А ще, оцінюючи тверезо, на долю однієї людини випало аж надто пригод. Тому що звільненням з острова історія не закінчується, далі Робінзона чекають все більш неймовірні пригоди.

Незважаючи на зазначені недоліки, я рада, що ознайомилася з таким відомим твором і тепер «з перших вуст» знаю, як там все було насправді. Тим більше, не можу черговий раз не похвалити видання # кніголав . Переклад знову чудовий!

Коли тільки переклад рятує

Оксана: дивно, як змінюється наше ставлення до деяких книг з віком. У дитинстві історія про Робінзона, який близько 28 років прожив на безлюдному острові (а в дитинстві 28 років рівні цілого життя), мене захоплювала. Зараз же я взялася за книгу Дефо з ентузіазмом, однак Дочитувала її просто через силу. Все здавалося дуже повільним і однотипним, як події законсервовані в часі - що парадоксально, адже Дефо перескакує по роках. Ось перший пройшов, а ось вже три роки. Тут вже п'ятнадцятий настав ... Коли? Можливо, тому я не перейнялася історією і не відчула цих майже трьох десятиліть героя на острові.

Переклад в виданні від # кніголав просто чудовий, як і в попередніх книгах серії. Мабуть, він занадто абсолютно відтворює написаний Дефо текст, і звучить ідеально ... Ідеально нудно. Мова тече, як річка, але роздуми героя і моралі викликали у мене нудьгу. Склалося враження, що Робінзон то картає себе за жахливі вчинки (можливо, автор щось не договорив. Так, пишатися нічим, але і не вбивця герой!), То прикриває цими монологами про божу кару захоплюючись самим собою. Знову ж проситься до загального враження слово «парадокс» - такі ось емоції викликала у мене визнана світом класика.

Читати переклад # кніголав - задоволення. Сама ж історія мене змучила і змусила нудьгувати. «Нарешті», - видихнула я, коли перевернула останню сторінку. Шкода, що мені не 12-15 років, тоді історію Крузо я сприймала інакше?

Відшукати втрачене і знайти нове

Поліна: я не приховую, що іноді досить скептична до світової літератури в шкільній програмі, але ось роман Даніеля Дефо « Робінзон Крузо »Якраз на своєму місці. Коли вперше знайомилася з історією Робінзона в 12 років, то мені сподобалося. Я з великим інтересом читала, як загублений у всьому світі людина намагається зберегти те, що характерно для цивілізованої людини. Описи про створення стільців, про висадку насіння і пошуку продуктів на острові створювали в моїй дитячій голові велика пригода і віру в неможливе. Однак, мені вже не 12 років. Саме тому тепер у мене склалося трохи інше бачення цієї історії.

Остаточне враження про книгу - вона сповнена роздумів, які не зацікавили мене в 12, але створили дискомфорт в мої 28. Головний герой роману надто переймається теологічної складової життя. І, хоча в його ситуації це досить зрозуміло, то ось у читача може викликати нудьгу. Якщо раніше я сприймала «Робінзона Крузо» тільки як пригодницький роман, то під час повторного читання він відкрив свої філософські боку. Це не добре і не погано, це просто інший кут класичного твору, який вже багато років є одним з найбільш читаним в світі.

Насварила книгу, тепер і про хороше? У книзі дуже багато цікавих роздумів героя про розуміння природи речей і взагалі людського характеру. Використовуючи призму важкої ситуації, герой Даніеля Дефо шукає відповіді на багато питань, що виникають в душі кожної людини. Самотність і майже стовідсоткове відсутність надії тільки сприяли таким роздумам - про вічне і теологічному. Цю книгу треба прочитати хоча б для того, щоб переконатися, чи є там відповіді, які зможуть полегшити життя саме вам. Мені «Робінзон Крузо», на жаль, відкрити таємниці всесвіту не зміг, але саме ця книга надихнула мене на пошук схожою книги, і так в моєму житті з'явився Жюль Верн . Однак, це вже зовсім інша історія.

Кому варто прочитати

Оля: любителям пригодницьких романів.

Оксана: всім, хто бажає зануритися в світ пригод, піратства і кораблів?

Поліна: тим, хто вважає, що виходу немає (а він є навіть з безлюдного острова).

Кому не варто читати

Оля: тим, хто любить швидкий розвиток сюжету.

Оксана: романтикам, які дивляться на виживання на безлюдному острові в рожевих окулярах.

Поліна: людям, які уникають історій з довгими роздумами героїв.

Схожі книги

Оля: «Таємничий острів» Жюль Верн

Оксана: книги Роберта Льюїса Стівенсона і Жюля Верна

Поліна: «Діти капітана Гранта» Жюль Верн

Читати: 7 книг, в яких події відбуваються навесні

Читати: Друга частина серії для бінго в двох томах. Том другий

(Visited 481 times, 1 visits today)